з рук твоїх

Із рук твоїх отруту випить ладен,

Щоб вгамувати цей душевний біль.

Лиш не кажи, що настрою підвладен,

І що лукаво сиплю в рану сіль.

 

І сіль потрібна. Як без неї жити,

Коли все прісне, сіре і безлике?

Ти посміхнись, -- це горе невелике, --

І знов навчись в собі себе любити.

Оставлен 1 комментарий

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. Войти.
Фото автора
Дмитрий Седаков
Ставлю оценку 5
наверх