Я в полі стежкою іду

Я в полі стежкою іду

під небом -світлая блакить...

Воно то чисте,голубе,

То несподівано гримить.

Я в полі стежкою іду

Але я знов по ній блукаю:

туман сумнівний на шляху

мені не вперше заважає.

Я в полі стежкою іду

Нарешті сонечко світає!

Своїм промінням золотим

мене голубить,пригріває.

Бо ясне Сонце- то мій Бог,

любов небесна,незріченна.

А поле- то моє життя,

и стежка- шлях мій нескінченний.

Я в полі стежкою іду

і на душі мені спокійно...

Вітри затихли у гаю.

Настала тиша.Вільна,вільна...