Безсоння

Нічка безмісячна,

темна, незоряна

тяжко дріма.

Сон не іде,

серце стукає зморено,

долі нема.

Нащо та доля?

Щоб марення видіти

кожную ніч?

Щоб і за вірші

себе ненавидіти? –

Голову б з пліч!

Але подумать,

так доля у кожного,

певне, своя.

І, якби те,

що усі, я обожнював, --

був би не я.

Мав би роботу,

зарплату надійную,

затишний дім –

Добре в житті

знати стежки спокійнії,

та не усім.

Доле, озвися,

бо можна й не встигнути

смутку до дна!

Ніч яка добра,

та звечора випита

кава міцна!