Мой блистательный путь

Автор Вийон

Я рожден был не в лад и прожил невпопад,

И себя и других я тревожил.

Пусть ничей обо мне не печалится взгляд,

Пусть и мой не печалится тоже.

Не прошу я, мой друг, многих лет у богов:

От минувших - мне радости нету.

Не пугает соседство крестов и гробов

И иных обветшалых предметов.

Нет обратных дорог из подземных хорОм,

Но ушедшим возврата не надо.

Если хочешь, то верь - я качну за окном

Эту ветку зеленого сада.

Знаю я как умру: не от пуль, не от стрел,

Без оркестра в конце и органа.

Дни свои я бездумно водил на расстрел

Хоронил под покровом тумана.

И покину я мир, и оставлю я свет

Не ханжой, не героем, не вором...

Свой блистательный путь завершает поэт

Под забором, мой друг, под забором.

***

Вільний поетичний переклад

Народився не в лад і прожив невпопад.

Багатьох і себе я тривожив.

Хай ніхто не сумує про мене врозлад,

Шоб і мій також смуток не множив.

Не прошу я багато рокІв у богів:

Від минулих – теж радості мало.

Не лякає сусідство хрестів і могил,

І того, що давно відпалало.

Нам немає доріг із підземних хорОм.

Як пішов, то чого ж повертатись?

Якщо хочеш, повір – промайну за вікном —

Буде гілка зелена хитатись.

Знаю я, що помру: не від куль, не від стріл,

Без оркестру в кінці і оргАну.

Свої мрії бездумно водив на розстрІл,

Хоронив їх під ковдру туману.

І покину я світ, і позбудусь тенет,

І закІнчаться болі-тривоги...

Заспокоюсь і тихо помру, як поет,

Край дороги, мій друг, край дороги.

***