Прости

Прости що йдуть не прохані дощі

Що клени клени листя на асфальті гублять

Прости моїй не скореній душі

Сліпому серцю, що тебе не любить

Прости за день, що миттю пролетів

Прости за роки, ща вітрами здуло

Дощі в річки виходять з берегів

А осінь листям землю обгорнуло

І гарно хвилі повноводій вуть

Землі спокійно, під листками спати

А я зібралася забути

Коли на сердці, стало холодати

Дивись на мене, як дощі на ліс

Дивись на мене, як зима на літо

Лише ніколи мною не журись

І не кляни перед жорстоким вітром

Не заставляй під вітром голосить

Я під вітрами, безголоса пташка

Прости

Як можна не любов простить

Забути не прошу, бо забувати важко...